Згенеруй мені проблеми: де межа між крутим артом та цифровим злочином

Оновлено: 10 лист.

Згенерувати картинку за пару секунд сьогодні може кожен, у кого пальці не звело на клавіатурі. Межа між «ого, як круто» і судовими позовами чи фейками виявилася крихкою до неможливості. Ми вирішили нарешті розставити крапки над «і» й розібратися: де сліпа захопленість нейромережами стає цифровим злочином, а де — справжнім рятівним колом для медіа.
Подивіться хоча б на авторитетні видання з «Білого списку» ІМІ. «Дзеркало тижня» регулярно залучає штучний інтелект. Чому медіа з бездоганною репутацією йде на це? Все просто. Коли треба проілюструвати складну аналітику, під яку реальних кадрів на фотостоках просто не існує в природі, ШІ стає ідеальним виходом.
Візьмемо, до прикладу, матеріал про Дональда Трампа та загрозу хаосу для України (див. скріншот 1).

Як ви знімете «хаос» на звичайну камеру? Задача так собі. Тож редакція відправляє запит у KREA і отримує візуальну метафору — експресивного Трампа в самому центрі паперового торнадо.
Або погляньмо на іншу публікацію (скрін. 2) із промовистою назвою «Мовчання ягнят. Як система Зеленського вдає, що кризи немає».

Тут нейромережа намалювала чиновників із головами овець, які слухняно слухають президента. Це художній плакат, чистої води алегорія та гостра політична сатира.
Те саме ми бачимо на скріншоті 3 про судову реформу (де будівля суду буквально тріщить по швах на піску) та скріншоті 4 про європейські гроші, що летять у бездонну чорну діру.


Судова реформа, де будівля буквально тріщить по швах на хиткому піску, або європейські гроші, що летять у бездонну чорну діру. Жодне з цих зображень не вдає із себе репортаж. Вони не підміняють факти, а візуалізують думку автора — точно так само, як це робили класичні газетні карикатури минулого століття. І головне: редакція завжди чесно ставить маркування внизу: «Згенеровано ШІ на запит ZN.UA». Це і є прозорий журналістський стандарт.
Проте тут ми впираємося у суворе, залізобетонне табу: категорично заборонено використовувати ШІ для спотворення реальності. Якщо ви пишете про реальні події, деформація неприпустима.
Є реальний знімок із фронту, але здається, що фон «недостатньо переконливий»? Міняти його через ШІ на палаючі руїни — значить створювати свідому брехню. Глядач мусить бачити правду. Якщо ж для тексту необхідний образ бійця чи техніки, а власного фото немає — забудьте про Midjourney. Йдіть до офіційних фотобанків Генштабу, пресслужб бригад або шукайте репортажні кадри акредитованих фотокореспондентів. Справжнє, навіть найпростіше фото, завжди цінніше за найглянсовішу картинку від нейромережі.

Правило цифрової гігієни залишається непохитним: ніколи не кличте штучний інтелект туди, де людина розраховує побачити правду. Залишайте йому метафори, абстракції та концепт-арт. А факти тримайте від нього якнайдалі.
Але чекайте, тут у уважного читача логічно виникне питання: «Стоп, а хіба генерація Трампа у паперовому торнадо чи Зеленського поруч із чиновниками-вівцями — це не спотворення реальності? Чим це принципово відрізняється від «домальованих» вибухів на фронті?»
Різниця тут полягає вона в жанрі та намірі.
Коли медіа публікує Трампа у вирі з паперів, жодна притомна людина не думає: «Ого, у Вашингтоні дійсно пройшов паперовий буревій, і Дональд стояв у його центрі!». Це метафора. Це політична сатира, концептуальна ілюстрація, плакат. Вона не намагається видати себе за документ часу чи репортажний факт. Видиме перебільшення тут працює як мова мистецтва, а не як інструмент дезінформації. Глядач відразу зчитує художній задум, а підпис «згенеровано ШІ» остаточно знімає всі питання.
Метафора пояснює ідею. Маніпуляція підробляє факт.
Саме тому політика ZN.UA чи будь-якого іншого якісного медіа чітка: малювати алегорії для аналітики — так, бо це мова карикатури. Підправляти реальні новини та фотозвіти нейромережами — категоричне ні, бо це вже чистої води брехня.



Коментарі