«Візуал має працювати на зміст»: розмова з Оксаною Онищенко про роль зображень у ZN.UA

Оновлено: 11 лист.

Одне влучне фото може сказати більше, ніж кілька абзаців тексту. Колаж — перетворити складну тему на зрозумілий образ, а інфографіка — пояснити цифри, у яких читач міг би загубитися. Але візуальне оформлення медіаматеріалу — це не просто питання естетики. Воно впливає на те, як аудиторія сприймає інформацію, що помічає насамперед і чи довіряє побаченому.
Як редакційна команда працює із зображеннями, де проходить межа між влучною візуальною метафорою та маніпуляцією і чому журналістам важливо вміти читати й перевіряти візуальний контент? Про це в ексклюзивному коментарі для Decode Visual розповіла Оксана Онищенко, редакторка відділу освіти і науки ZN.UA.
Навіщо медіа стільки уваги приділяють візуалу?
Візуальне оформлення впливає не лише на те, як читач сприймає вже відкриту публікацію, а й на те, чи зверне він на неї увагу серед інших матеріалів. Оксана пояснює, чому це особливо важливо для онлайн-медіа:
«У потоці інформації, особливо враховуючи, що багато текстів читаються зі смартфона, стаття з хорошим візуалом кидається в очі. І це перший гачок, який чіпляє увагу аудиторії, вкупі, звісно, із заголовком».
Водночас функція візуалу не обмежується першим контактом із матеріалом. Зображення, інфографіка, заголовки, підзаголовки та рубрикація допомагають організувати читання, розставити акценти й утримувати увагу.
«Іде монотонний текст, а потім він переривається зображенням. Це концентрує увагу, утримує її, не втомлює від тексту».
Оксана також наголошує, що під час підготовки візуалів важливо враховувати формат перегляду: зображення мають залишатися зручними для сприйняття на маленьких екранах і не перевантажувати сторінку.
Як передати складну думку через образ
Візуал у медіаматеріалі може не лише привертати увагу, а й передавати додатковий контекст або пояснювати складну думку через образ. Влучно підібране фото чи колаж здатні підсилити метафору, закладену в тексті, і допомогти читачеві зрозуміти її без довгих пояснень. Оксана Онищенко наводить приклад публікації Інни Ведернікової «Справа адвокатів-хакерів. Як НАБУ виявило паразитів» на ZN.UA .
Для матеріалу використали фотографію, на якій рука в медичній рукавичці поправляє рукавичку на іншій руці. Образ відсилає до медичного середовища й підсилює метафору, закладену в заголовку та тексті: адвокатська мафія постає як паразити.
«Це було сміливе зображення, але воно дуже чітко, конкретно дало метафору і підсилило зміст статті», — згадує Оксана.
За її словами, головне зображення може передавати такий контекст, на пояснення якого словами знадобилося б значно більше місця й часу.
Як візуальна система медіа допомагає читачеві орієнтуватися в матеріалах
Сталі кольори, шрифти та принципи рубрикації формують упізнаваний стиль, а послідовне оформлення заголовків, цитат і смислових акцентів підказує, як побудований текст і де шукати головну інформацію. Редакторка пояснює, що така система поступово стає звичною для постійної аудиторії видання.
«На ZN.UA використовують напівжирний шрифт, заголовки й цитати, кожен із цих елементів має своє оформлення. Постійні читачі вже знають цю систему, тому їм легше сприймати структуру матеріалів і знаходити в них головне», — пояснює Оксана.
Інфографіка як спосіб структурувати інформацію
Інфографіка особливо корисна, коли матеріал містить багато цифр і складних взаємозв’язків, які важко пояснити звичайним текстом.
«Якщо все це описати текстом, із цифрами та логічними взаємозв’язками, інформацію буде складно зрозуміти. Інфографіка допомагає розкласти все по поличках, а за допомогою іконок можна скоротити текст і водночас передати більше інформації», — пояснює Оксана.
Окрім цього, інфографіка дає змогу показати ієрархію даних і зв’язки між ними, завдяки чому читачеві легше простежити логіку матеріалу.
Документи на прокрутці: як показати докази й не перевантажити текст
У журналістських матеріалах важливо не лише сформулювати висновки, а й показати, на чому вони ґрунтуються. Особливо це стосується розслідувань, у яких доказами можуть бути десятки документів, посилань і публікацій. Щоб не перевантажувати ними основний текст, Оксана використовує документи на прокрутці — окремі інтерактивні вікна, у яких читач може переглянути повний вміст або ознайомитися лише з його частиною.
«Це невелике вікно, яке не надто розриває текст, але в ньому можна розмістити великий за обсягом документ. Читач сам вирішує, чи переглядати його повністю, чи достатньо ознайомитися з початком, щоб зрозуміти суть», — пояснює вона.
Як приклад Оксана наводить розслідування Олексія Пластуна про співпрацю міжнародних наукових журналів і видавництв із російськими науковцями. У матеріалі було багато посилань, назв журналів і переліків публікацій. Відмовитися від них не можна було, адже саме ці дані підтверджували висновки автора. Водночас розміщення всіх переліків безпосередньо в тексті зробило б матеріал схожим на бібліографічну довідку.
Той самий принцип застосовують і в публікаціях про грантові конкурси та рішення державних установ. У тексті наводять важливі уривки, а повні накази, документи й інші підтвердження розміщують у вікні на прокрутці. Так читач має доступ до джерел, але основний матеріал зберігає читабельність.
Де візуал може спотворювати інформацію
Візуальний матеріал може впливати на сприйняття події не лише завдяки тому, що показує, а й завдяки тому, як саме її зображено. Зміна ракурсу, вибір окремого кадру чи поєднання фото з відео можуть суттєво змінити контекст. Оксана звертає увагу на ці прийоми:
«Певний вибір ракурсу чи вирваний із контексту кадр, міксування фото і відео — усе це може як підтвердити інформацію, так і спотворити її».
Чому візуальна грамотність потрібна і журналістам, і читачам
Візуальна грамотність охоплює не лише вміння розпізнавати підроблені зображення. Вона передбачає здатність критично сприймати візуальну інформацію, аналізувати інфографіку, перевіряти достовірність фотографій і помічати маніпуляції. Оксана наголошує, що це складова медіаграмотності, необхідна і журналістам, і аудиторії.
«Візуальна грамотність вчить критично мислити, аналізувати зображення, читати інфографіку й різні медіатексти, перевіряти достовірність фотографій і помічати маніпуляції», — пояснює вона.
Потреба в таких навичках виникає і в щоденній редакційній роботі. Зокрема, під час відбору відео для новин у журналістів ZN.UA виникало питання, за допомогою яких ресурсів можна перевіряти дипфейки. Водночас універсальних ознак, за якими завжди можна визначити підробку, немає.
«Є певні ознаки, але не завжди вдається відрізнити справжнє відео від дипфейку. Для журналістів це особливо важливо, адже ми маємо ретельно відбирати інформацію», — зазначає Оксана.
Водночас візуальна грамотність охоплює не лише аналіз і перевірку зображень, а й навички створення власного контенту. Оксана згадує про це, коментуючи освітній проєкт Decode Visual:
«Такі курси вчать не лише сприймати та аналізувати зображення, а й створювати їх. Ці навички корисні в будь-якій професії, зокрема для молоді, яка веде блоги й у майбутньому працюватиме в інформаційній сфері. Ми живемо в час, коли життєво необхідно вміти працювати з інформацією в усіх її формах, зокрема й візуальній».



Коментарі