Людина з ноутбуком знову все пояснить: чому стоки набридли новинам

Оновлено: 10 лист.

Подивіться на ці фотографії. Вони вам нічого не нагадують?
Фото 1 — depositphotos/BiancoBlue; Фото 2 — stadtratte / depositphotos; Фото 3 — tanja.kitura@gmail.com / depositphotos; Фото 4 — tanja.kitura@gmail.com / depositphotos
Чоловік у бездоганному піджаку тужливо дивиться на порожній графік. Біля нього — кава, телефон. А ще є рукостискання, яке за кількість використання в медіа вже заслужило власну пенсію. Знайомо? Ласкаво просимо у світ новинної ілюстрації, де синій абстрактний мозок «пояснює» штучний інтелект, а сумний хлопчина за ноутбуком відповідає за всі економічні кризи світу одразу.
І, найімовірніше, ніхто навіть не здивується.
Ми вже звикли до фотографій, що око перестало сприймати картинки над заголовками. Воно просто ковзає далі, як повз баннерну рекламу на сумнівному сайті.
Це стокові фотографії.
Проблема навіть не в тому, що стокові фотографії погані. Серед них є чудові знімки. Проблема в іншому. Редакції занадто часто використовують їх там, де зображення мало б щось пояснювати, а не просто займати місце над заголовком. Вона просто має бути. Бажано горизонтальна. Хорошої якості. Бажано без дивних облич. І щоб текст на неї нормально ліг.
А що саме вона говорить про новину — це вже питання номер два.
Хоча, якщо працювати з візуалом не за принципом «поставимо хоч щось», саме це питання мало б бути першим.
Особливо смішно це працює з новинами. Наприклад, читаєш матеріал про санкції — бачиш рукостискання. Про економічну кризу — ноутбук із графіком. Про штучний інтелект — абстрактний синій мозок. Про переговори — знову рукостискання. Ще трохи — і одна й та сама рука почне представляти половину світової політики.
Фотографія, яка нічого не розповідає
Новина починається з події. Візуал — теж.
Якщо йдеться про зустріч двох посадовців, логічно показати цю зустріч. Якщо про протест — протест. Якщо про зруйновану будівлю — будівлю, а не фотографію абстрактного міського пейзажу з фотобанку.
Зі стоком усе часто відбувається навпаки. Спочатку є тема, потім пошук за одним-двома ключовими словами, а далі — «ну, наче підходить». Саме це «наче» і є нашою проблемою.
Фотографія може формально відповідати темі, але не мати жодного зв’язку з конкретною новиною. Матеріал про безробіття? Ось чоловік перед ноутбуком, який сумно дивиться в екран. Універсальний набір для новинного життя. Ми вже навчилися не помічати ці фотографії
Є ще одна проблема, значно цікавіша. Сток перестає працювати як зображення. Коли один і той самий тип фотографії повторюється сотні разів, око перестає на ньому затримуватися. Воно ковзає далі.
Це приблизно як банерна реклама: спочатку її помічаєш, потім починаєш бачити периферійним зором, а через деякий час можеш пройти повз і не згадати, що саме там рекламували. Те саме відбувається з новинними стоками.
Для медіа це погано. Головне зображення має бути однією з точок входу в матеріал. Воно може зацікавити, пояснити, поставити запитання, створити контекст. Якщо воно перетворюється на декоративний прямокутник над текстом, його функція фактично зникає.
Але що робити, якщо іншого фото немає? Тут може з'явитися завдання для більд-редактора. Бо реальність не завжди знімає для редакції ідеальну обкладинку.
Немає фотографії конкретної події? Тоді не обов’язково відкривати фотобанк і шукати «business meeting» до переможного. Можна працювати з архівом. Картою. Документом. Скриншотом. Графікою. Фрагментом фотографії. Кількома зображеннями одночасно.
Наприклад, матеріал про складні міжнародні переговори може не мати одного кадру, який розповість усю історію. Але окремі фотографії учасників, карта, документ або інший візуальний маркер уже дозволяють зібрати цю історію в одну композицію.
Сток теж може бути доречним
Було б несправедливо оголошувати стокові фотографії ворогом редакцій. Є теми, де вони цілком виправдані. Особливо коли йдеться про абстрактні явища або матеріали, для яких немає конкретної події чи героя.
Але навіть тоді варто поставити собі просте запитання: що саме ця фотографія додає тексту? Якщо відповідь — нічого, окрім того, що сторінка без неї виглядає порожньою, можливо, варто пошукати інше рішення.
Візуал не повинен прикидатися документом
Є ще один момент, про який легко забути. Стокова фотографія може створювати ілюзію конкретики.
На знімку стоїть чоловік біля банкомата — і читач може автоматично сприйняти його як учасника події, про яку йдеться. Хоча цей чоловік, найімовірніше, взагалі не має до неї стосунку. Він просто одного дня погодився попозувати фотографу. Тому особливо важливо не видавати умовну ілюстрацію за документальний кадр.
Найгірше — коли сток стає автоматичним рішенням
Мабуть, найбільше стомлює не сам сток. Стомлює автоматизм.
Тема → пошук у фотобанку → перша більш-менш пристойна фотографія → публікація.
У цій схемі немає місця для питання, як саме цю історію краще показати. А це, власне, і є одне з ключових завдань більд-редактора. Знайти візуальне рішення.
Коли стрічка новин починає нагадувати каталог одного й того самого фотобанку, справа вже не зовсім у стоках. Просто в якийсь момент редакція перестає дивитися на зображення як на частину матеріалу. Воно стає тим самим пунктом у чеклісті: текст є, заголовок є, картинка — теж поставимо. А дарма.
Бо хороше фото може витягнути матеріал, задати йому тон або хоча б змусити зупинитися на ньому на секунду довше. А вдалий колаж чи графіка іноді розповідають про тему більше, ніж три абзаци пояснень.
Тому питання не в тому, чи можна використовувати стоки. Можна. Просто не варто щоразу поводитися так, ніби фотобанк уже придумав за редакцію, як показати цю історію.



Коментарі